Історія Чехії в епоху абсолютної монархії

Правління Фердинанда

Виходом битви при Білій горі вирішена була доля в Чехії протестантизму і станової монархії. У переможених Фердинанд бачив як єретиків, а й давніх ворогів королівської влади. Деякі з головних учасників повстання залишили батьківщину невдовзі після Білогірської битви, боячись помсти короля, але решта залишилася, довірившись заспокійливим обіцянкам герцога баварського Максиміліана. Фердинанд не поспішав знайти всю глибину своїх задумів. Королівська опала поступово захоплювала дедалі ширші кола осіб, а врешті-решт вразила весь чеський народ і глибоко потрясла всі основи його державного та суспільного устрою.

Покарання учасників повстання

Арешти головних учасників повстання (колишні дефензори, директори тощо) почалися в Празі (увечері 20 лютого 1621 року) і в усій Чехії майже одночасно, за таємним наказом, отриманим з Відня. Заарештовані, серед 48 осіб, були передані до суду надзвичайної судової комісії, яка засідала під головуванням Карла Ліхтенштейна.

За рішенням суду, затвердженим королем, 27 осіб усіх трьох станів були засуджені до страти, а решта до інших тяжких і ганебних покарань. Перші страти були здійснені 21 червня 1621 і потім тривали протягом декількох днів. Маєтки всіх засуджених були конфісковані, а голови 12 головних жертв виставлені на залізних жердинах. 13 березня того ж року було видано наказ про вигнання з королівства всіх проповідників чеських братів та кальвіністів.

Після страти головних винуватців надзвичайна судова комісія продовжувала слідство над особами, замішаними у повстанні. Як такі були вигнані з Чехії адміністратор і всі члени консисторії, а потім всі протестантські пастори. 3 лютого 1622 року було оприлюднено так звану генеральну амністію, через яку до призначеного терміну всеучасники повстання повинні були зізнатися добровільно у своїй вині, якщо хотіли зберегти життя та честь. Зізналися 728 осіб двох вищих станів, з яких судна комісія засудила до конфіскації маєтків 628 осіб.

Католицька реформація

Протягом 1624 року було видано 7 королівських наказів про запровадження так званої католицької реформації в містах та інших поселеннях: всі храми передані до рук католицького духовенства. Некатолики позбавлялися цивільних правий і не допускалися до зайняття ремеслами і промислами. Їхні шлюби не вінчали, не дозволяли ховати померлих близьких на цвинтарях. За нешанування свят, недотримання постів та неповідання церкви було встановлено грошові штрафи. Введення цих розпоряджень супроводжувалося всілякими насильством і жорстокістю по відношенню до селян та міщан. Нарешті, 31 липня 1627 року видано королівський наказ, з якого у Чехії не допускалося жодного іншого віросповідання, крім католицького, а особам вищих станів наказувалося приєднатися до католицької церкви. Хто наполягав на відданості своїй колишній вірі, тим був дано шеститижневий термін для продажу майна і виселення з королівства. Згодом пільговий термін було продовжено до кінця травня 1628, а декретом 20 червня встановлено була остання 6-денна пільга. Всі ці розпорядження викликали небувалу еміграцію: протягом кількох місяців 1623 виселилося близько 12 тисяч осіб; з липня 1627 року з однієї Праги віддалялося на чужину по 70-80 чоловік щодня, а 1628 року вирушило у вигнання 36 тисяч сімейств.Значна частина конфіскованих маєтків перейшла у володіння католицького духовенства та вихідців із усіх країн Західної Європи. Більшість чеських шляхетських пологів було доведено до бідності чи скоєного руйнування. Нові землевласники в основному не знали чеської мови, зовсім були чужі чеським історичним завітам і не могли мати жодного почуття відповідальності перед країною і народом, будучи всім своїм добробутом зобов`язані лише милості імператора.

Остаточне ослаблення народної стихії

Ця обставина не забариласяпогіршенням становища селян та введенням у судові місця німецької мови як рівноправної з чеською. Чеська народна стихія була ослаблена і вражена тим, що празький університет був переданий єзуїтам — а це було рівносильно врученню ним керівництва всіма школами в країні. 10 травня 1627 року було видано без жодної участі сейму «Нове земське укладання» («Obnovené zriadenie zemské»), складене комісією, що засідала у Відні, з 8 членів. Цей укладення, підтверджуючи старовинний закон про престолонаслідування Габсбурзького роду по чоловічій і жіночій лініях, вводило багато нового і доти небувалого в Чехії: законодавча влада передана виключно королю. Сейму залишено лише право вотірувати збір берни та війська. Духовенству дано місце, і до того ж перше, у ряді старих трьох станів. Право засідати на сеймі надано по суті лише 6 містам, причому весь міський стан подавав один голос, тоді як три перші стану голосували поголовно (viritim). Замість колишнього гласного та усного судочинства запроваджено таємне та письмове. Відтепер судді мали керуватися не звичайним правом, а лише виданими законами. Німецьку мову отримував у судах та законах рівні права з чеською мовою. Введення таких порядків було порушенням старовинних вольностей і прав, тому було свого роду покаранням тих підданих короля католицького віросповідання, які завжди залишалися йому вірними.

Розпалення Чехії

Бедства Тридцятирічної війни довершили руйнування Чехії: тисячі поселень були знищені і більше не відновлювалися.Багато міст було звернено до згарища. З 2,5 млн жителів, що налічувалися в 1618, до 1650 залишалося близько 700 тисяч. Протягом наступних двох століть, незважаючи на мор 1681 року, який забрав близько 100 тисяч жертв, страшні голодування, надзвичайне придушення селян, що призвело їх до повного руйнування (за офіційними даними 1771 року, 90% селян були майже жебраками) і змушувало їх до неодноразового , лиха і напруга платіжних сил населення під час воєн за Австрійську спадщину, Семирічної та Наполеонівської, Чехія поступово оговталася від наслідків Білогірської катастрофи. У 1770 р. у Чехіїналічувалося 1 млн. 200 тисяч чоловік чоловічої статі, тобто всього населення в країні було близько 2,5 млн.

Скасування автономії

З часу Фердинанда II автономія Богемії скасовується і вона поглинається Австрією. Актом 1640 наказано було вищим земським сановникам іменуватися не державними, а королівськими земськими сановниками в королівстві чеському. Подальший крок до злиття Габсбурзьких земель в одне державне ціле був зроблений прагматичною санкцією 19 квітня 1713 року, якою, крім визначення порядку престолонаслідування, було встановлено, що всі спадкові землі Габсбурзького будинку повинні залишатися з`єднаними під владою одного государя до припинення цього будинку бути ділими між його членами. Чеський сейм прийняв цю санкцію у 1720 році. Два сенати або відділення канцелярії австрійських земель були перетворені Марією-Терезією в 1742 році в придворну та державну канцелярію, підпорядковану особливому австрійському канцлеру, та австрійську придворну канцелярію, для завідування політичними та судовими справами австрійських.

У 1749 році імператриця наказала з`єднати чеську та перетворену австрійську канцелярії в одну загальну державну установу з адміністративним та фінансовим відомством (diréctorium in publico-politicis et camerabilus).Причому завідування зовнішніми відносинами надано було придворної та державної канцелярії, а для завідування судовими та юридичними справами засновано вище юридичне відомство, у якому організовано спеціальну законодавчу комісію. У 1762 році директорія стала іменуватися сполученою чеською та австрійською придворною канцелярією. Фінансові відносини передані були придворній камері та банківській депутації. Всі ці центральні установи з невеликими змінами утрималися до 1848 року і потім були перетворені у відповідні міністерства.

Остаточна австрійська централізація

Не менш значними були зміни в організації місцевого управління Чехії. У 1749 було знищено намісництво, як орган станового управління. Замість нього засновано нову установу для управлінняадміністративно-політичного та фінансового: королівська репрезентація та камера. Членами цієї установи, перейменованої (1762—1763 рр.) у земську губернію, були не земські сановники і судді, призначаються по-старому із земської вищої і нижчої шляхти, а державні чиновники. Знищення чеської придворної канцелярії було торжеством австрійської централізації, а скасування намісництва знаменувало запровадження бюрократії. Імператор Йосип II у 1783 р. знищив старовинні земські та інші суди та ввів нову систему судоустрою, засновану на принципі поділу влади адміністративної та судової.

Леопольд II

При імператорі Леопольді II був певною мірою відновлений старий земський порядок управління. Земські сановники були призначені головами нових установ: вищий бургграф — головою «губернії», вищий коморник — віце-головою її, вищий гофмейстер — головою апеляційного суду тощо. мало змін. У 1714 р. була заснована восьмичленна сеймова комісія (vý bor zemský), по 2 члени від кожного з чотирьох державних станів, що постійно засідала і завідувала сеймовими справами, а особливо збором берни та звітом щодо її стягування. Хоча, крім права вотірувати податки та давати згоду на відчуження коронних маєтків, сейм з часом набув певної міри права законодавчої ініціативи. Але у станів не вистачало ні одностайності, ні свідомості загальноземських потреб, ні вміння їх обстоювати.А тому уряд зважав на сейм і його стани тією мірою, якою йому було завгодно. Посилення централізації та розвиток бюрократизму супроводжувалося порушенням прав корони св. Вацлава.

Реформами XVIII століття було знищено зв`язок між землями чеської корони. У 1745 р. для фінансового управління Моравією було засновано спеціальну камеру або казенну палату. А при проведенні судових реформ 1783 для Моравії і Сілезії влаштований був особливий апеляційний суд. У 1743 р. Марія-Терезія наказала перевезти чеську корону до Відня, а син її Йосип II не знайшов за потрібне коронуватися короною св. Вацлава.Імператор Леопольд II наказав повернути чеську корону до Праги, де вона досі зберігається у капелі св. Вацлава як святиня народу чеського та дорогоцінна запорука майбутнього. Сам Леопольд II і його наступники, крім останнього (нині царюючого Франца-Йосифа), коронувалися короною св. Вацлава.

Німецька колонізація

Протягом XV століття чеська мова та чеська народність досягли великих успіхів. Усі міста, раніше населені майже виключно німцями, були завойовані чеською народною стихією. У XVI столітті розпочинається новий приплив німецької колонізації. Їй сприяли дружні стосунки чехів до протестантів Німеччини та поширення в Чехії лютеранства.

Посилення німецького елемента особливо сприяли обставини та події, що послідували за Білогірською катастрофою. Конфіскації Фердинанда II призвели до переходу величезної кількості земель до рук іноземців. Вони охоче заселяли свої землі вихідцями з Німеччини та засновували нові німецькі колонії на своїх спорожнілих землях. Успіхам німецької мови сприяла та обставина, що з взаємин із Віднем, де перебували центральні органи управління, необхідно було знання німецької мови. Хто з чехів хотів мати успіх у службовій кар`єрі, той мав насамперед володіти німецькою мовою, як своєю рідною. Чеська знать, що знаходилася у постійних взаєминах з німецьким двором у Відні, подавала у цьому відношенні приклад. Багато чеських панів так означали, що забували свою рідну мову. Хоча єзуїти, що швидко розповсюдилися в Чехії (незабаром після 1620 року).вони мали вже 13 колегій, а із земель чеської корони була утворена окрема орденська провінція), не були принциповими ворогами чеської мови, але побічно вони разом з іншими місіонерами сприяли його занепаду, винищенням чеських книг і рукописів, які вони, частково через сліпу ревність до віри, вважали єретичними.

Посилення позицій німецької мови

Коли буллою папи Климента XIV орден єзуїтів був оголошений знищеним (1773 р.), уряд узяв у свої руки справу народної освіти. Доходи з маєтків, що належали у Чехіїєзуїтам звернуло на освіту чеського навчального фонду. Настав час посиленого поширення німецької мови.

Мрією імператора Йосипа II було злиття всіх народів Габсбурзьких земель в один народ, з однією німецькою мовою. Ще наприкінці царювання Марії-Терезії було вжито заходів до запровадження у вищих, середніх та нижчих школах викладання німецькою мовою. На другий місяць після свого вступу на престол Йосип II розпорядився, щоб ніхто не приймався в гімназії без задовільного знання німецької мови. У 1784 р. німецька мова остаточно стала мовою викладання в гімназіях та празькому університеті, натомість латинської мови. У всіх урядових установах також була введена німецька мова.

Очевидно, чеської мови та чеської народності загрожувала небезпека вчиненого знищення. Славне історичне минуле врятувало чехів. Праці таких талановитих філологів та істориків, як Йосип Добровський, Ганка, Шафарик, Юнгман, Палацький та ін. (див. ці імена та Краледворський рукопис), пробудили народну самосвідомість та викликали до нового життя сили народні. Чеський народ повстав, як казковий богатир, на захист своєї мови та своєї народності.

Відродження Чехії

Перші ознаки відродження почали позначатися ще в другій половині XVIII ст.Повне невизнання з боку імператора Йосипа II земської самостійності Чехії та неповага до її історичної старовини (він розпорядився продажем з аукціону колекції та бібліотеки імператора Рудольфа II, а замок Празький хотів навернути до казарм) викликали незадоволення навіть серед чеської знаті. За свідченням сучасника (графа Штернберга), чеські пани почали демонстративно розмовляти по-чеськи в присутності імператора. Приватний гурток чеських патріотів та вчених, які збиралися з 1769 р. на засідання у Празі, в будинку графа Ностіца (на Малій Стороні), отримав у 1784 р. офіційне визнання під ім`ям королівського чеського товариства наук. Так виникло найстаріше вчене суспільство в Австрії, що й досі продовжує з гідністю та успіхом працювати в галузі природничо-математичних та історико-філологічних наук.

У 1792 р. імператор Леопольд IIзаснував у празькому університеті кафедру чеської мови. У 1793 р. чеські патріоти, серед 33 осіб, подали петицію про введення чеської мови при дебатах у сеймі. У 1818 р. було засновано товариство чеського музею, всілякі наукові колекції та бібліотека якого з часом досягли чудової повноти та багатства. У 1831 р. при чеському музеї виникла чеська Матиця, що має на меті розробку мови та літератури, а також видання вчених творів, написаних чеською мовою. Це національне відродження ще більше зміцніло та принесло багаті плоди у другій половині ХІХ ст. Коли селяни, що становили основну масу чеського народу, було звільнено від кріпацтва. І вся громадська та державна організація після падіння старого порядку була перебудована на більш широких та вільних підставах.