Раковник (Rakovnik), Чехія

Ратуша Раковник

Ратуша (архітектор – T.Горак, 1734-38 рр.)

Герб і прапор міста Раковник

(hidden)

______________________________

Статус:

_______________________________
Місто
Умовне позначення населеного пункту: CZ020C 541656
Область та її позначення: Середньочеська (CZ020)
Район та його позначення: Раковник (CZ020C)
Населений пункт із розширеним правомочністю: Раковник
Історична країна: Чехія
Територія з кадастру: 18,5 км2
Кількість мешканців: 16.738 осіб (на 3 липня 2006 року)
Географічна широта: 50° 6` 12″ північної широти
Географічна довгота: 13° 43` 47″ східної довготи
Висота над рівнем моря: 322 метри
Поштовий індекс: Від 269 01 до 269 02
Адреса магістрату: Гусово намести 27, Раковник I, 26901, Раковник
Бургомістр: інж. Зденек Нейдл
Офіційний веб-сайт: https://www.murako.cz
Е-мейл:

Роківник на карті Чехії

Роківник (німецькою Rakonitz) – місто в Середньочеській області, що лежить приблизно в 60 км на захід від столичної Праги. Раковник знаходиться в розчленованій місцевості на дні колись болотистої долини, якою протікає річка Раковницький потік. Він є адміністративним, промисловим та культурним центром. Історичне ядро ​​Раковника 1992 року визнано міським архітектурним заповідником.

Історія

Раковник спочатку мав іншу назву – Рокитка (на ім`я річки, яка протікала біля населеного пункту). Своє нинішнє ім`я місто отримало, згідно з міфом, у зв`язку з великим голодом, який спіткав цей край. Tо померло багато людей, нещастя тривало б і далі, але одна розумна жінка додумалася зварити своїм дітям раку.. У ті часи помилково вважали, що червоний колір раку свідчить про те, що він отруйний. Діти, однак, не померли.>

Більш правдоподібним є те, що Раковник отримав свою назву відповідно до рослин, які колись росли на тодішніх болотах. Письмові джерела вперше згадують місто в 1252 як місце знаходження суду. Основу сучасної подоби (довга площа) місто отримало, ймовірно, десь близько 1300 року. Грамотою чеського короля Яна Люксембуркського було підтверджено права міста, які він мав ще в 13-му столітті, право помилування, право на торгівлю. Раковник мав статус так званого «камерного» міста, яке, проте, був більшою мірою залежний не так від волі королівської ради, як від правителів розташованого неподалік королівського замку Кршивоклат. Близько 1352 згорів костел Святого Микулаша, що знаходився на східному кінці площі. Згодом було збудовано практично повністю новий деканський костел, присвячений цього разу Святому Варфоломію.

Новий костел також згодом був самостійно укріплений, завдяки чому він вистояв у 1422 році в боях з прихильниками гусистів, які змушені були зняти облогу міста. Про зміцнення всього міста подбав сам Альеш Голіцкі зі Штернберка в першій половині 15-го століття. У битві у Липан городяни були на боці, що переміг, а згодом приєдналися до короля Йіржі з Подебрад. Крашивоклатський край з Раковником мав загальне управління аж до 1453 року, коли область повернулася під владу королівської ради. Йіржі з Подебрад дозволив місту в 1471 побудувати кам`яні фортечні стіни. Його послідовник Владислав Ягеллонскі наділив Раковник в 1482 гербом, на якому з`явився і рак, що було пов`язано з сюжетом легенди, що оповідала провиникненні назви міста.

У 16-му столітті місто пережило період великого розквіту. Почали будуватися кам`яні фортечні стіни, в них спеціально були передбачені нові ворота (Високі та Празькі), які, проте, насправді ніколи не були до кінця зроблені. Успішно розвивалося хмелярство та пивоваріння, яке здобуло визнання і за кордоном. На північному заході за містом у 1575 році було засновано новий цвинтар та збудовано костел Святійшої трійці. Після приходу Габсбургів на чеський трон Раковник прагнув бути лояльним до правителів цього роду, прагнучи тим самим ухилитися від свавілля тих, хто керував ним з Кршивоклату. Лише Рудолф II оцінив це і після століть марного очікування 1588 року підвищив Раковник до статусу королівського міста.

Під час чеського станового повстання Раковник наприкінці жовтня 1620 став об`єктом атаки війська під керівництвом Крістіана з Ангальта. На околицях невеликого костелу Святого Йіржі та цвинтаря для померлих від чуми на захід від міста сталося зіткнення армій, керованих Максиміліаном Баварським та Генералом Буко. Після нього обидві армії рушили дорогою до Праги, де розігралася битва на Білій Горі, в якій чеське станове військо зазнало повної поразки.

У ході подальшої рекатолізації Раковник змушений був залишити кілька сімей. Набагато найгірші наслідки, проте, мало проходження через місто різних армій (саксонської, шведської, імператорської).Це регулярно повторювалося аж до кінця Тридцятирічної війни у ​​1648 році. У місті в той період була зруйнована майже половина всіх будинків, а багато з тих, що залишилися, були безлюдні. У другій половині 17-го століття місто після ста років знову спіткало епідемію чуми, наприкінці якої сталася сильна знищуюча повінь. У північній частині Раковника, що з 1658 року належав роду Шварценберків, виникло єврейське гетто, яке майже через сторіччя обзавелося синагогою.

Війська довго затримувалися в місті і в 18 столітті. Наприклад, французи в 1741 вибрали Раковник як базу при своїй окупації Праги. Після епідемії чуми у 1726 році на цвинтарі булапобудована каплиця Святого Роха, а на міській площі в 1749 спорудили чумний стовп. У 1755 році на площі регулярно виступав з католицькими проповідями Коніаш. Тоді ж у місті було збудовано стайню. Розвиток міста, проте, стримувався, тому що його через пасивність місцевого правління обійшли дороги, що будувалися з Праги до Карлових Вар і Хеба.

У 19-му столітті стали ліквідовуватися фортечні стіни (включаючи Святоїлінські та Любенські ворота та зміцнення костелу Святого Варфоломія) для того, щоб місто могло розростатися. 1833 року в Раковнику виникла перша реальна школа в Чехії. В даний час це гімназія, що носить ім`я письменника Зигмунда Вінтера, який розпочав тут свою трудову діяльність на терені вчителя у 1874-1884 роках. 1904 року в цій школі завершив навчання майбутній художник Вацлав Рабас. Поступово було збудовано також будівлі для інших шкіл, бібліотеки, фінансової канцелярії, інших установ. Понад 40 років тут працював ботанічний сад. У 1895 році було засновано міський музей, який через чотири десятиліття переїхав до будівлі колишнього міського палацу цистеріанців із костелу в Пласих.

З 1865 року Раковник був районним містом, у якому поступово розвивалася і промисловість. В 1875 виникла миловарна фабрика Отто, потім був введений в експлуатацію цукроварний завод та інші нові підприємства. Після закінчення видобутку кам`яного вугілля увага була зосереджена на шамотному камені та його обробці. У 1883 виник керамічний завод.

Завдяки заселенню передмість (Секіра, Виногради, Крета) швидко зростала чисельність населення (1820 рік – 2200 жителів, 1870 рік – 4648 осіб, наприкінці століття – 6620 осіб). Місто, однак, спочатку пройшов такий сучасний транспортний засіб, як залізничний поїзд. Згодом тут сформувався залізничний вузол, що з`єднав Раковник із недалеко розташованим селищем Лужна, через яке проходила головна траса з Праги до Карлових Вар. Потім районне місто отримало пряме сполучення з Бероуном, Блатною, Младотицами та Лоунами.

Через зростаючу забудову осушили рибний став і вирівняли русло Раковницького потоку. В1872 року сталася сильна повінь, після чого було вирішено перемістити це русло подалі від центру – майже на 100 метрів на південь від колишніх фортечних стін. Ця робота, як і ремонт різних пам`яток архітектури, тривала і в 20-му столітті. Старостій у той період був Й.Чермак. Продовжилося зростання промисловості (розрослося після переїзду на нове місце у 1928 році миловарна фабрика Отто, виникли нові заводи) та передмістя Затиші. Перебудовувалися також забудови минулого сторіччя. 1930 року в Раковнику було 11700 жителів.

Після Мюнхенського угоди Раковник став прикордонним. Під час Другої світової війни із нього виселили євреїв. Місто звільнила 9 травня 1945 року Червона Армія. Після війни у ​​місті продовжилося будівництво різних об`єктів (літній кінотеатр, спортзал, басейн) та житла, насамперед панельних будинків Бендівка.

Приватності

У місті було створено кілька чеських фільмів, більшу чи меншу частину епізодів яких знято безпосередньо в Раковнику: «Шановні друзі», «Збирала фіалки динамітом».

Архітектурні пам`ятки

Kостел Святого Вар-фоломея і дзвіниця

Костел Святого Варфоломія (після 1450 року) та дзвіниця (1495 рік)

Маріанський стовп на площі

Маріанський стовп на площі (1750 рік)

Висока вежа

Висока вежа (1519-1524 роки)

Празькі ворота

Празькі ворота (1516)

– Дерев`яна дзвіниця біля костелу була побудована наприкінці 15-го століття, нинішню подобу вона отримала в 1630 році, коли була повністюперебудовано.
– Цвинтарний костел Святій Трійці з поруч дзвіницею і цвинтарною каплицею Святого Роха.
– Невеликий костел Святого Йіржі.
– Синагога (Рабасова галерея).
– Каплиця Святого Яна Непомуцького.
– Будинок цистеріанців (нині – музей).
– Реальна школа (нині – гімназія).
– Високі та Празькі ворота (нині – музей).
– частина міських фортечних стін.
– Главачів – занепад, що занепав.
– Маріанський стовп.
– Скульптура Святого Войтеха.
– Скульптура Діви Марії.
– Так звана «Кам`яна діва» (зображення хреста, що примирює).

Легенди

Король Владислав Ягеллонський був у тутешніх лісах на полюванні і загубився. Зустріла дівчину Сватаву, яка дала йому напитися і показала дорогу з лісу. Король на знак подяки пообіцяв придане, яке вона мала б отримати в замку Кршивоклат. Коли Сватава пішла туди, на неї в лісі напав і оглушив лицар Янош. Йіржик, батько Сватави, подумавши, що його дочка мертва, від розпачу вирушив блукати світом. Він блукав жебраком, доки дійшов Будина. Там він розповів свою історію королю Владиславу і той, коли все почув, дав Йиржику обіцяне придане. Йіржик повернувся до Раковника, а коли переконався, що його дочка жива, то з радості купив на виручені гроші дзвін для міста, яке отримало ім`я Жебрак.

Інфраструктура

Школи, виховні установи

– ясла;
– 8 дитячих садків;
– 4 початкові школи;
– гімназія Зікмунда Вінтера;
– Торгова академія Maсаріка;
– Середня сільськогосподарська школа;
– шкільна садиба;
– Середня промислова школа;
– Інтегрована середня школа;
– Початкова художня школа;
– Будинок дітей та молоді.

Установи культури

– культурний центр;
– театр Тилу;
– літній кінотеатр;
– інформаційний центр;
– бібліотека;
– музей;
– Рабасова галерея.

Галерея:

Попередній   | Наступний

Повернуться до списку

Галерея