Усті-над-Лабем (чеською – Ústí nad Labem, німецькою – Aussig an der Elbe) – статутне місто на північному заході Чехії, центр Устецької області та району Усті-над-Лабем. До 1990 року тут був також обласний національний комітет Північно-Чеської області. Це місто займає сьому сходинку серед найбільших міст Чеської Республіки.

Назва міста, з урахуванням його положення при злитті двох річок, походить від старочеського слова ústі (у перекладі «устя»). В німецькій мові, як мінімум з XV століття, використовується видозмінена назва Aussig an der Elbe .

У латинських хроніках перша згадка про місто, що називалося Vsk super Albium, відноситься до 1368 року (у регістрах празьких бенедиктинців Святого Йіржі). У реєстраційних назвах Міської судової та меморіальної книги, яка велася у 1438-1514 роках, місто називалося Austia super Albea. Спочатку записи в книзі велися латинською мовою, з 1440 деякі записи були зроблені німецькою мовою. З 1474 починають зустрічатися записи чеською мовою, а з 1490 такі записи стають переважаючими. У Книзі завітів, яка велася в 1504-1585 роках, місто називається Ausigh super Albea, записи в ній чергуються трьома мовами, причому записи на чеською мовою переважають.

Історія

Пршемислівці та передгуситський період

Областю зі найстарішою історичною традицієює околиці селища Стадіце, що лежить у долині річки Білини. Чеський літописець Космас наводить легенду про заснування родом Пршемислівців чеської королівської династії. За його версією, саме тут міфічний Пршемисл Пахар був покликаний залишити свій промисел для того, щоб одружитися з княжною Лібуше і зійти на королівський престол. Пршемислівці правили чехами приблизно з 800 до 1306 року. Пршемисл Отакар II надав Усті статусу міста ймовірно в середині XIII століття. Привілеї, які місто отримало від свого засновника, підтвердив і розширив Ян Люксембурзький. Місто керувалося магдебурзьким законодавством, мало право займатися судноплавством та правом помилування.

Гуситські війни

На Бегані. Як сама за себе каже назва, німецькі війська зазнали поразки. Після цього містом Усті керував Якоубек із Вржешовіц. Тимчасові літописи свідчать, що переможці дозволили німецькому населенню й надалі спокійно жити у місті. На відміну від інших королівських міст, Усти під час гуситських воєн не отримав ніяких земельних наділів. Надалі престиж міста знизився.

Розвиток у другій половині XVI століття

Найбільшого розквіту місто досягло в другій половині XVI століття і в першому десятилітті XVII століття. Завдяки тому, що місто не брало участі в безуспішному повстанні проти Фердинанда I у 1547 році, його не покарали і це допомогло його економічному прогресу. З другої половини XVI століття в Усті, насамперед внаслідок припливу населення, посилився німецький елемент, який поступово став переважним.

Занепад після Тридцятирічної війни

Тридцятирічна війна, в якій місто Усті зазнало семи нападів, завдала йому серйозної шкоди. Він став однією з причин затяжної демографічної кризи, яка тривала більше двох століть. У наступні роки Усті-над-Лабем напротягом тривалого часу був лише невеликий сільськогосподарський центр з населенням, що не перевищує 2000 жителів. Це тривало до 1830 року, коли внаслідок бурхливого промислового розвитку почалося швидке зростання населення. Влітку 1813 року на околицях селищ Хлумець, Пржестанов, Страдів, Жандів і Телніце сталася друга, після Аустерліца, битва епохи Наполеонівських військ на території тодішньої Австрійської імперії. 29-30 серпня відбулася битва біля Пржестанова та Хлумеца, що супроводжувалася цілою низкою військових зіткнень місцевого значення, які завершилися 15-17 вересня того ж року битвою у Варважова. Про ті події нагадує кілька пам`ятників.

Розвиток у XIX столітті

Стрімкий індустріальний прогрес, поряд з розквітом річкового, залізничного транспорту та розвитком гірничодобувної діяльності на околицях міста, мав серйозні негативні екологічні наслідки. Разом з тим, економічне зростання принесло з собою багато важливих позитивних змін. У 1800-1830 роках після довгих десятиліть стагнації було збудовано перші двадцять будинків, переважно на Скрживанці – у місцях, відомих під назвою Вугільний кар`єр (німецькою мовою Kohlbruch).Середньовічні та ренесансні міські стіни, якими Усті-над-Лабем був оточений, у період 40-х років XIX століття були знесені. Письмові джерела тих часів свідчать про те, що жителі Усті займалися сільським господарством, вирощуванням винограду та огірків, торгівлею та перевезенням фруктів та вугілля по Лабі. Ремесла та промисловість в Усті були представлені випуском тканин, фарб, паперу, переробкою сільськогосподарської продукції та дрібним домашнім виробництвом. На околицях міста було 60 буровугільних кар`єрів.

Важливу роль грав небувалий розмах судноплавства та суднобудування. Тут виникло два порти. Імпульсом для початку регулярних річкових перевезень стало прибуття у травні 1841 пароплава «Богемія» під керівництвом британського капітана Й.Растона.Навесні 1845 року почалися, а в 1851 році завершилися роботи зі спорудження залізничної траси Прага-Підмокли-Дрезден.

іммігрантів. У 1867 році виник новий пивоварний завод, в якому й досі виробляється пиво під маркою «Златопрамен».

Перший міст через Лабу, призначений для залізничного транспорту, був сконструйований в 1872 році. Тим самим місто отримало можливість стати частиною запланованої Берлінсько-Багдадської залізниці і зв`язатися з багатьма важливими містами. Через сім років після закінчення будівництва залізниці на Прагу почалася експлуатація траси до Теплиці, яку 1870 року продовжили до Хомутова. Зручний залізничний, річковий транспортний зв`язок та розташовані неподалік джерела енергії (у вигляді потужних родовищ бурого вугілля в безпосередній близькості від міста) сприяли його масштабній індустріалізації.

Наприкінці XIX століття Устецький річковий порт на Лабі перевершив за обсягами перевезення вантажів навіть адріатичний порт Трієст, який вважався найбільшим в Австро-Угорщині, ставши тим самим найважливішим портом у всій монархії. Відповідно до підсумків перепису населення, проведеного в 1910 році, чисельність населення в Усті-над-Лабем склала 40 тисяч осіб. Це у 20 разів більше у порівнянні з початком XIX століття, коли у місті налічувалося дві тисячі мешканців. Таким чином, Усті-над-Лабем – після Праги, Пльзеня, Чеських Бедеевиць та Лібереца – став п`ятим за величиною містом.href=”https://czholding.com.ua/about-cz/” target=”_blank” rel=”noopener noreferrer”>всієї Чехії.

Міжнаціональна криза, Друга світова війна та соціалізм

Стрімкий економічний прогрес справив, однак, і негативний вплив у вигляді забруднення навколишнього середовища та знищення історичних пам`яток. Відбулося також загострення соціальних та міжнаціональних конфліктів між чеським та німецьким населенням. У травні 1935 під прапорами Судетської партії в Усті з провокаційними закликами виступав Конрад Генлейн. На парламентських виборах за його партію було віддано більшість голосів (16494 із 28331, або 58%), партія отримала більшість – 23 – депутатських місць. В рамках програми спорудження чехословацьких оборонних укріплень влітку 1936 року в Усті-над-Лабем уздовж річок Біліна та Лаба було збудовано об`єкти легких оборонних укріплень. Після укладання Мюнхенського угоди місто, будучи складовою Судетського регіону, 9 жовтня 1938 року було включено до складу Німецького рейху.

17 і 19 квітня 1945 року бомбардування союзної авіації зрівняли п`яту частину міського центру із землею, що призвело до загибелі більш ніж 500 осіб. У 1945-1948 роках із регіону було виселено понад 53 тисячі німців. На їхньому місці оселилися переселенці з чеських земель, Словаччини, Румунії та Радянського Союзу, що призвело до колапсу культурних, історичних традицій та зниження рівня освіти жителів.>

У 70-80-ті роки розвиток міста супроводжувався масштабними, далеко не завжди продуманими перебудовами, будівництвом гігантських транспортних комунікацій, спорудженням величезних, масивних об`єктів і великих панельних мікрорайонів у дусі реального соціалізму.

Географія

Усті лежать при злитті річок Лаба і Біліна. З південної сторони він сусідить із Чеським Середньогір`ям, з північного боку – з Крушними горами. На захід від міста розташовані відроги Підкрушногорського масиву з поверхневими вугільними кар`єрами.

Саме місто має вигідне географічне розташування – на перехресті залізниць, на головній автомобільній трасі Прага-Дрезден і на важливому водному шляху по Лабі. Місто розташоване в глибокій (до 400 метрів) долині Лаби та на навколишніх схилах. Котловину обмежують дві скелі (північна Маріанська, південно-східна Стржеківська) та вершини (Ветруші на півдні та Седло на сході).