Літомержице, Чехія

Літомержице (по-чеськи Litoměřice, німецькою Leitmeritz) – місто при злитті річок Лаба та Огрже у Північній Чехії (Устецька область). Королівським містом став у 1219-1228 роках. Історичний центр міста з 1950 року є архітектурною зоною, що охороняється, до складу якої входять 44 вулиці і 9 площ. У місті знаходиться резиденція Літомержицької єпархії.

Географія

Місто лежить на південному схилі Чеського Середньогір`я на правому березі річки Лаба, в яку вливається поточна з півдня річка Огрже (вона несе свої води з боку неподалік розташованого міста Терезін). Загальна площа міста – приблизно 1800 гектарів, у ньому мешкає майже 25 тисяч людей. За часів Австро-Угорщини місто було улюбленим місцем відпочинку для пенсіонерів. Це зумовлено тим, що тут панує клімат, який вважається одним із найтепліших у Чехії. З огляду на цю обставину, на схилах Лаби здавна вирощується виноград. Поблизу Літомержице знаходиться високий пагорб Радобіл, який є природною пам`яткою міста.

ЛітомержицеІсторія

Літомержице належить до найстаріших чеських міст.Місто виникло у проміжку між 1219 та 1228 роками (точну дату встановити неможливо). Королівське місто з XIII до XVII століть займало найважливіше місце серед міст усієї Північної Чехії. Доказом цього є багато прав та привілеїв, якими він був наділений чеськими монархами, включаючи Карла IV. Найцікавішими серед них були права зберігання та помилування, якими могли пишатися лише окремі чеські міста.

Право зберігання означало, що кожен купець, який плив по Лабі (наприклад, від Пірни або Дрездена), зобов`язаний був вивантажити свій товар у Літомержиці і три дні пропонувати його покупцям на місцевому ринку. Лише після цього міг продовжити свій шлях. Дуже часто траплялося так, що цей шлях завершувався у місті Літомержиці. У ті часи місто було одним з найважливіших річкових портів на Лабі. Правопомилування в Північній Чехії було лише у двох міст, окрім Літомержиці він мав місто Міст.

В околицях на відстані однієї чеської милі (її величина варіювала, зазвичай становлячи приблизно 10,5 кілометрів) не мала право здійснюватися будь-яка прибуткова діяльність, наприклад, ремесло або робота шинку.

Переважно чеське за населенням місто Літомержице після поразки Станового повстання в 1620 пережив приплив німецького і, щонайменше, італійського населення. Незважаючи на це, чеська мова, як і раніше, була головним у місті аж до реформ імператриці Марії Терезії та імператора Йозефа I. З 1739 року німецька мова стала проникати у діловодство, а у 1775 році стала мовою навчання у міських школах.

Карел Гинек Маха прибув до Літомержиці у другій половині вересня 1836 року, щоб за рекомендацією свого друга Алоїса Православа Трояна стати клерком у конторі адвоката Йозефа Філіпа Дураса. На цю посаду він вступив 29 вересня, за іншими даними – 1 жовтня.Жив у орендованому будинку №177 у районі Янських сходів, який належав шевцеві Францу Лоренцю. У будинку був, крім взуттєвої крамниці, також винний бар. Квартира Махи була на першому поверсі та складалася з двох невеликих кімнат.

1 травня 1861 року на літомержицькому цвинтарі завдяки зусиллям місцевих Літомержице

12 жовтня 1938 року на площі Литомержице відбувся парад за участю нацистських підрозділів. Довгий час, аж до кінця Другої світової війни, у місті чисельно переважало німецьке населення. Після Мюнхенського угоди місто ставилося не до Протекторату Чехії та Моравії, а до Судет, які були включені Гітлером в Німецький рейх.Переважна частина сьогоднішнього чеського населення оселилася в місті, подібно до того, як це сталося у всіх Судетах, після повоєнної депортації німецького населення.

Знову в історії пагорб став відомий тим, що під час Другої світової війни всередині нього нацисти збудували велику підземну військову фабрику «Ріхард», чиї цехи доходили навіть до недалеко розташованого пагорба Бідниці. Для спорудження підземної фабрики «Ріхард» нацисти створили у Літомержиці концентраційний табір.

З 1852 року Літомержице мав статусміста районного значення. До 2002 року тут були управління районної адміністрації, які згодом були скасовані. Сьогодні тут знаходяться муніципалітети із розширеними повноваженнями.

Літомержице, поряд з розташованим недалеко Терезином, у минулому було важливим військовим містечком. Донедавна в цьому місті було дві великі казарми. Після 2000 року армія практично покинула їх. Для обох об`єктів правління літомержицького муніципалітету з 2007 року підшукує нове суспільне чи економічне застосування.

З подій сучасної історії варто також згадати велику катастрофічну повінь у серпні 2002 року, від якої сильно постраждали більшість селищ і міст, що лежать уздовж Лаби, у тому числі нижня частина Літомержиці. Внаслідок затоплення кварталу Желетіце на лівому березі Лаби було припинено інтенсивний рух транспорту через річку.

ЛітомержицеВизначні місця

Літомержицька ратуша була побудована в стилі саксонського ренесансу, тому на ній можна знайти ряд елементів, близьких до готики. Нині тут розташований місцевий краєзнавчий музей.

Будинок «Каліх», званий також «Під Лазні», належав Мразам з Мілешівки, які були у 16-му столітті найбагатшими людьми в місті. Його, як і більшість інших ренесансних будівель, збудував італієць Амброжіо Баллі. На даху будинку знаходиться оглядова тераса, відома під назвою «Літомержицька чаша». Колись вона служила своїм господарям для відпочинку та зустрічей за келихом вина. Будинок має ампірний фасад, спрощений у 50-ті роки 20 століття. Нині у ньому знаходиться Міське управління.

Костел усіх святих на розі площі спочатку був готичним, нині він барочний. Його побудував той самий Октавіо Броджіо, цього разу разом зі своїм батьком Джуліо. Дахи будинку – навісні. Біля костелу стоїть готична міська вежа, що збереглася. Барочний Костел Благовіщення Діви Марії, який спочатку належав єзуїтам, є вершиною творчості Октавіо Броджіо

Біля нього стоять барокові будівлі єзуїтської семінарії та гуртожитки того ж архітектора. Міноритський Костел Святого Якова (спочатку домініканський) є барочним будинком того ж таки Октавіо Броджіо. Kaпуцинський Костел Святої Людмили є витвором Яна Коха з Усті-на-Лабі, створеним у 1656 році. Костел Святого Войтеха у хроніках вперше згадано у 1363 році. У 1703-1708 роках його в стилі бароко перебудував Октавіо Броджіо – суворо відповідно до пропозиції свого батька.

Міський театр Карла Гинека Махи належить до наших перших кам`яних театрів. Його будівля була збудована у 1822 році в стилі ампіру.

З сучасних будівель у місті архітектурнуцінність представляє, наприклад, середня школа на вулиці Божени Німцової, хоспіс святого Штефана та будинок «Іонахоф» на вулиці Палахова. У технічному та архітектурному відношенні особливо великий інтерес представляють старий Тіршов міст через Лабу та новий Міст Франтішека.

Галерея