Гаазька конвенція
Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаага, 5 жовтня 1961 року)
Держави, які підписали цю Конвенцію, бажаючи скасувати вимогу дипломатичної або консульської легалізації іноземних офіційних документів, вирішили укласти у зв`язку з цим Конвенцію та погодилися з наведеними нижче положеннями:
Стаття1
Ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були скоєні на території однієї з Договірних Держав і повинні бути представлені на території іншої Договірної Держави. Як офіційні документи в значенні цієї Конвенції розглядаються: а) документи, що виходять від органу або посадової особи, що підпорядковуються юрисдикції держави, включаючи документи, що виходять від прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні позначки, такі як позначки про реєстрацію; візи, що підтверджують певну дату; засвідчення підпису на документі, що не засвідчений у нотаріуса. Натомість ця Конвенція не поширюється на: a) документи, вчинені дипломатичними або консульськими агентами; b) адміністративні документи, які мають пряме відношення до комерційної чи митної операції.
Стаття 2
Кожна з Договірних Держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на його території. Під легалізацією в значенні цієї Конвенції мається на увазі лише формальна процедура, яка використовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення справжності підпису, якості, в якій виступала особа, яка підписала документ, і, у належному випадку, достовірності друку або штампу, якими скріплено цей документ.
Стаття 3
Єдиною формальністю, яка може бути потрібна для посвідчення справжності підпису,якості, в якій виступала особа, яка підписала документ, і, у належному випадку, автентичності печатки або штампу, якими скріплено цей документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостилю компетентним органом держави, в якій цей документ було здійснено. Однак виконання згаданої в попередньому абзаці функції не може бути вимагати, якщо закони, правила або звичаї, що діють у державі, в якій представлений документ, або домовленість між двома або декількома Договірними Державами, скасовують або спрощують цю процедуру або звільняють документ від легалізації.>
Стаття 4
Предбачений у першому абзаці статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому листі, що скріплюється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. Однак він може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Наявні в ньому пункти можуть бути викладені другою мовою. Заголовок “Apostille (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)” має бути дано французькою.
Стаття 5
Апостиль проставляється за клопотанням особи, що підписала або будь-якого пред`явника документа. Заповнений належним чином, він засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступила особа, яка підписала документ, та, у належному випадку, справжність печатки або штампу, якими скріплено цей документ.Підпис, друк або штамп, що проставляються на апостилі, не вимагають жодного засвідчення.
Стаття 6
Кожна Договірна Держава призначає, з урахуванням їх офіційних функцій, ті органи, яким надаються повноваження на проставлення апостилю, передбаченого в першому абзаці статті 3. Воно повідомляє про це призначення Міністерство закордонних справ Нідерландів у момент здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або грамоти про приєднання або заяву про поширення дії. Воно повідомляє Міністерство також про будь-яку зміну призначення цих органів.
Стаття 7
Кожен із зазначених органів,призначених відповідно до статті 6, повинен вести книгу записів або картку, в яких він реєструє проставлені апостилі, вказуючи при цьому: а) порядковий номер та дату проставляння апостилю; b) прізвище особи, яка підписала офіційний документ, і якість, в якій вона виступала, а щодо непідписаних документів – зазначення органу, який поставив печатку або штамп. На вимогу будь-якої заінтересованої особи орган, що проставив апостиль, зобов`язаний перевірити, чи відповідають зроблені в ньому записи відомостям, внесеним до книги записів або картотеки.
Стаття 8
Якщо між двома декількома Договірними Державами укладено договір, конвенція або угоду, в яких містяться положення, що вимагають певних формальностей для посвідчення підпису, друку або штампу, ця Конвенція передбачає відхід від цих положень лише у тому випадку, якщо зазначені у них формальності є суворішими, ніж формальність, передбачена у статтях 3 та 4.
Стаття 9
Кожна Договірна Держава вживає необхідних заходів для того, щоб її дипломатичні або консульські агенти не робили легалізації в тих випадках, коли ця Конвенція передбачає звільнення від такої.
Стаття 10
Ця Конвенція відкрита для підписання державами, представленими на дев`ятій сесії Гаазької конференції з міжнародного приватного права, а також Ірландією, Ісландією, Ліхтенштейном та Туреччиною. Вона підлягає ратифікації і ратифікаційні грамоти здаються на зберігання до Міністерства закордонних справ Нідерландів.
Стаття 11
Ця Конвенція набуває чинності на шістдесятий день після здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти, передбаченої в другому абзаці статті 10. на шістдесятий день після здачі на зберігання його ратифікаційної грамоти.
Стаття 12
Будь-яка держава, про яку не йдетьсямова у статті 10, може приєднатися до цієї Конвенції після набуття нею чинності згідно з першим абзацом статті 11. Документ про приєднання здається на зберігання до Міністерства закордонних справ Нідерландів. Приєднання дійсне лише у відносинах між державою, що приєднується, і договірними державами, які не висловлять заперечення проти цього протягом шести місяців після отримання повідомлення, передбаченого у пункті “d” статті 15. Повідомлення про таке заперечення надсилається до Міністерства закордонних справ Нідерландів. Конвенція набуває чинності між державою, що приєднується, і державами, які не висунули заперечення проти приєднання, на шістдесятий день після закінчення шестимісячного терміну, зазначеного в попередньому абзаці*.
Стаття 13
У момент підписання, ратифікації або приєднання будь-яка держава може заявити, що ця Конвенція поширюється на всі території, які вона представляє на міжнародному рівні, або на одну або деякі з цих територій. Ця заява вважається чинною з моменту набуття чинності Конвенцією для цієї держави. Надалі Міністерство закордонних справ Нідерландів повідомляється про будь-яке подібне поширення дії. Якщо заяву про розповсюдження дії зроблено державою, яка підписала та ратифікувала Конвенцію, остання набуває чинності щодо зазначених у ній територій відповідно до положень статті 11.Якщо заяву про розповсюдження зроблено державою, яка приєдналася до Конвенції, остання набуває чинності щодо зазначених у ній територій відповідно до положень статті 12.
Стаття 14
Ця Конвенція діє протягом п`яти років, починаючи з дати її набуття чинності відповідно до першого абзацу статті 11, у тому числі і щодо держав, які її ратифікують або приєднуються до ній згодом. Якщо Конвенція не буде денонсована, її дія простягається з мовчазної згоди сторін на кожні наступні п`ять років. Міністерство закордонних справ Нідерландів повідомляється проденонсації не менше ніж за шість місяців до закінчення п`ятирічного терміну. Денонсація може обмежуватися деякими з територій, на які поширюється дія Конвенції. Денонсація має чинність лише стосовно держави, яка повідомляє про неї. Конвенція залишається чинною щодо інших Договірних Держав.
Стаття 15
Міністерство закордонних справ Нідерландів повідомляє держави, згадані у статті 10, а також держави, що приєдналися відповідно до положень статті 12: а) про повідомлення, що згадуються у другому абзаці статті 6; b) про підписання та ратифікації, зазначені у статті 10; c) про дату набуття чинності цією Конвенцією відповідно до положень першого абзацу статті 11; d) про приєднання та заперечення, зазначені у статті 12, та про дату набуття чинності приєднанням; e) про розповсюдження дії, згаданої у статті 13, та про дату її набуття чинності; i) про денонсації, зазначені у третьому абзаці статті 14.
На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином уповноважені, підписали цю Конвенцію.
Здійснено в м. Київ.Гааге 5 жовтня 1961 року французькою та англійською мовами (у разі розбіжності між текстами перевага надається французькому тексту), в єдиному примірнику, який здається на зберігання до архівів Уряду Нідерландів і завірена копія якого надсилається дипломатичними каналами кожній державі, представленій на дев`ятій сесії. конференції з міжнародного приватного права, а також Ірландії, Ісландії, Ліхтенштейну та Туреччини.
Звільнення від вимоги суперлегалізації документів для використання в Чеській Республіці
Наведені нижче списки країн постійно оновлюються на сайті.
Міністерства юстиції: www.justice. cz (Міністерство юстиції – Для громадськості – Перевірка документів за кордоном) та на веб-сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права: http:/< span style="font-weight:400;">www.hcch.net/index.en.php?ac=convention.statusstyle=”font-weight: 400;”>Кіпр – № 96/1983 Coll.
* – звільнення документів від вищої перевірки застосовується згідно з відповідними двосторонніми угодами тільки до документів, що належать до судового запиту;
** – звільнення документів від вищої перевірки поширюється згідно з відповідною двосторонньою угодою тільки на документи, надіслані в рамках міжнародного судового співробітництва;
- Список країн-учасниць Конвенції про апостиль
Спрощена процедура відповідно до Конвенції про скасування вимог перевірки іноземних державних документів (Гаага, 5 жовтня 1961 р., повідомлення МЗС № 45/1999 Coll., «Конвенція про апостилювання») – діє у Чеській Республіці з 16 березня 1999 року.
Конвенціяпро апостиль спростила процедуру перевірки справжності документів, які будуть використовуватись в іноземних державах-учасницях Конвенції про апостилювання (див. Список держав нижче). Спрощена перевірка полягає в єдиній формальній дії, тобто надання перевіреного документа за допомогою пункту перевірки, так званого апостилю. Немає необхідності у подальшій перевірці документа (наприклад, у посольстві держави, де документ буде використовуватися).
Список держав-учасниць Конвенції про апостиль:
- Албанія
- Андорра
- Антигуа та Барбуда
- Аргентина
- Вірменія
- Австралія
- Азербайджан
- Багами
- Барбадос
- Бельгія
- Беліз
- Білорусь
- Боснія та Герцеговина
- Ботсвана
- Бруней-Даруссалам
- Болгарія
- Острова Кука
- Чорногорія
- Чеська Республіка
- Китай – тільки Гонконг та Макао
- Данія
- Домініка
- Еквадор
- Естонія
- Фіджі
- Фінляндія
- Франція
o Fr. Полінезія, Аффарс таІссас, Гваделупа, о. Гайана, Коморські острови, Мартініка, Нова Каледонія, Реюньйон, Сен-П`єр та Мікелон, Валі та Футуна - Гренада – з 7 квітня 2002 р.(досі під керуванням Великобританії)
- Грузія
- Гондурас
- Хорватія
- Індія
- Ірландія
- Ісландія
- Італія
- Ізраїль
- Японія
- Південна Африка
- Кабо-Верде
- Казахстан
- Колумбія
- Республіка Корея
- Коста-Ріка
- Кіпр
- Киргизстан
- Лесото
- Ліберія
- Ліхтенштейн
- Литва
- Латвія
- Люксембург
- Намібія
- Німеччина
- Ніуе
- Нідерланди НідерландськіАнтильські острови, Аруба
- Норвегія
- Нова Зеландія
- Оман
- Панама
- Перу
- Польща
- Португалія
- Австрія
- Румунія
- Росія
- Греція
- Сальвадор
- Самоа
- Сан-Маріно
- Сейшельські острови
- Словаччина
- Словіння
- Сполучені Штати Америки
o Американське Самоа, Гуам, Північні Маріанські острови, Пуерто-Ріко, Віргінські острови Сполучених Штатів - Сербія
- Суринам
- Сент-Люсія
- Сент-Вінсент та Гренадини
- Свазіленд
- Іспанія
- Швеція
- Швейцарія
- Тонга
- Трінідад і Тобаго
- Туреччина
- Україна
- Узбекистан (діє з 15.4.2012)
- Сполучене Королівство
o ( Джерсі, Бейлівік Гернсі, острів Мен, Ангілья, Бермуди, Британська антарктична територія, БританськіВіргінські острови, Британські Соломонові острови, Кайманові острови, Фолклендські острови, Гібралтар, Монтсеррат , Острів Святої Олени, Південний Георгій та Південні Сандвічеві острови (Південна Георгія та Південні Сандвічеві острови, острови Теркс і Кайкос)- Вануату
- Венесуела.
15 липня 2008 р.