Франц Кафка (нім. Franz Kafka, 1883, Прага, Австро-Угорщина – 1924 Відень, Австрія) – один з основних німецькомовних письменників XX століття, більша частина робіт якого була опублікована посмертно. Його твори, пронизані абсурдом і страхом перед зовнішнім світом та вищим авторитетом і здатні пробуджувати у читачі відповідні тривожні почуття, — явище унікальне у світовій літературі.

Життя

Кафка народився 3 липня 1883 року в єврейській сім`ї, що проживала в районі Йозефів, колишньому єврейському гетто міста Прага (Чехія, на той час – частина Австро-Угорської імперії). Його батько – Герман (Гених) Кафка (1852-1931), походив з чеськомовної єврейської громади в Південній Чехії, з 1882 був оптовим торговцем галантерейними товарами. Прізвище “Кафка” чеського походження (kavka означає буквально “галка”). На фірмових конвертах Германа Кафки, які Франц часто використовував для листів, зображена, як емблема, ця з хвостом, що здригається, птах. Мати письменника — Юлія Кафка (уроджена Етл Леві), дочка заможного броварника — віддавала перевагу німецькій мові. Сам Кафка писав німецькою мовою, хоча чеський знав також чудово.Непогано володів він також і французькою, і серед чотирьох людей, яких письменник, “не претендуючи зрівнятися з ними в силі та розумі”, відчував “своїми кровними братами”, був французький письменник Гюстав Флобер. Інші три: Франц Грильпарцер, Федір Достоєвський та Генріх фон Клейст. Будучи євреєм, Кафка тим не менш, практично не володів ідиш і став виявляти інтерес до традиційної культури східноєвропейських євреїв тільки в двадцятирічному віці під впливом єврейських театральних труп, що гастролювали в Празі; інтерес до вивчення івриту виник лише до кінця життя.

У Кафки було два молодші брати і три молодші сестри. Обидва брати, не досягнувши і дворічного віку, померли до того, як Кафці виповнилося 6 років. Сестер звали Еллі, Валлі та Оттла (усі три загинули під час Другої світової війни у ​​нацистських концентраційних таборах у Польщі). Вперіод із 1889 по 1893 рр. Кафка відвідував початкову школу (Deutsche Knabenschule), а потім гімназію, яку закінчив у 1901 році складання іспиту на атестат зрілості. Закінчивши Празький Карлів університет, отримав ступінь доктора права (керівником роботи Кафки над дисертацією був професор Альфред Вебер), а потім вступив на службу чиновником у страховому відомстві, де й пропрацював на скромних посадах до передчасного – через хворобу – виходу на пенсію в 1922 році. Робота для письменника була заняттям другорядним і обтяжливим: у щоденниках та листах він буквально визнається в ненависті до свого начальника, товаришів по службі та клієнтів. На першому ж плані завжди була література, яка «виправдовує його існування». У 1917 після легеневого крововиливу зав`язався довгий туберкульоз, від якого письменник помер 3 червня 1924 в санаторії під Віднем.

Aскетизм, невпевненість у собі, самозасудження і хворобливе сприйняття навколишнього світу – всі ці якості письменника добре задокументовані в його листах і щоденниках, а особливо в “Листі батькові” – цінної інтроспекції у відносини між батьком та сином та у дитячий досвід. Через ранній розрив із батьками Кафка був змушений вести дуже скромний спосіб життя і часто змінювати житло, що наклало відбиток і на його ставлення до самої Праги та її мешканців. Хронічні хвороби (чи психосоматичної природи — це питання спірне) виводили його; крім туберкульозу, він страждав від мігрені, безсоння, запорів, наривів та інших захворювань.Він намагався протидіяти цьому натуропатичними способами, такими як вегетаріанська дієта, регулярна гімнастика і вживання великої кількості непастеризованого коров`ячого молока. Будучи школярем, він брав активну участь в організації літературних та громадських зустрічей, докладав зусиль до організації та просування театральних вистав, незважаючи на побоювання навіть з боку його найближчих друзів, таких як Макс Брод, який зазвичай підтримував його у всьому іншому, та всупереч його власному страху бути сприйнятим відштовхуючим як фізично, і розумово. На оточуючих Кафка справляв враження своїм хлоп`ячим, акуратним, строгим виглядом,спокійною та незворушною поведінкою, а також своїм розумом та незвичайним почуттям гумору.

Відносини Кафки зі своїм деспотичним батьком є ​​важливою складовою його творчості, що виливався також через неспроможність письменника як сім`янина. У період між 1912-м і 1917-м роками він доглядав берлінську дівчину Феліцію Бауер, з якою двічі був заручений і двічі розірвав заручини. Спілкуючись із нею переважно через листи, Кафка створив її образ, який зовсім не відповідав дійсності. І справді вони були дуже різними людьми, що випливає з їхнього листування. (Другою нареченою Кафки стала Юлія Вохрицек, але заручини знову ж таки були розірвані). На початку 1920-х років він мав любовні стосунки із заміжньою чеською журналісткою, письменницею та перекладачкою його творів — Міленою Єсенською. У 1923 році Кафка, разом з дев`ятнадцятирічної Дорою Дімант, на кілька місяців переїхав до Берліна, сподіваючись віддалитися від впливу сім`ї і сконцентруватися на творі; потім він повернувся до Праги. Здоров`я тим часом погіршувалося, і 3 червня 1924 р. Кафка помер у санаторії під Віднем, ймовірно, від виснаження. (Болі у горлі не дозволяли йому приймати їжу, а в ті часи внутрішньовенна терапія не була розвинена, щоб годувати його штучним шляхом). Тіло перевезли до Праги, де воно і було поховано 11 червня 1924 року на Новому Єврейському Цвинтарі в районі Страшниці, у спільній сімейній могилі.

За життя Кафка опублікував всього кілька коротких оповідань, що склали дуже малу частку його робіт, і його творчість привернула мало уваги, допоки посмертно не були видані його романи. Перед смертю він доручив своєму другові і літературному душоприказнику – Максу Броду – спалити без винятку все їм написане (крім, можливо, деяких екземплярів творів, які володарі могли б залишити собі, але не перевидавати їх). Його кохана Дора Дімант справді знищила рукописи, які вона мала (хоч і не всі), але Макс Брод не підкорився волі покійного і опублікував більшу частину його робіт, які незабаром почали привертати до себе увагу. Вся його опублікована творчість, крім кількох чеськомовних листівМілені Єсенській, було написано німецькою.

Критика

Безліч критиків намагалися пояснити сенс робіт Кафки виходячи з положень тих чи інших літературних шкіл — модернізму, «магічного реалізму» та ін. Безвихідь і абсурд, що пронизують його творчість, характерні для екзистенціалізму 3]. Деякі намагалися відшукати вплив марксизму на його сатиру над бюрократизмом у таких творах як «У виправній колонії», «Процес» та «Замок». У той самий час, інші розглядають його твори через призму юдаїзму (оскільки він був євреєм і виявляв певний інтерес до єврейської культури, який, втім, розвинувся лише пізні роки життя письменника) — кілька проникливих зауважень із цього приводу зробив Борхес; через фрейдистський психоаналіз (через напружене сімейне життя); або через алегорії метафізичного пошуку Бога (поборником цієї теорії був Томас Манн).

Бібліографія

Сам Кафка опублікував чотири збірки – “Споглядання”, “Сільський лікар”, “Кари” і “Голодар”, а також “Кочегар” – перший розділ роману “Америка” (” Зниклий безвісти») і кілька інших коротких творів. Проте головні його твори — романи «Америка» (1911—1916), «Процес» (1914—1918) та «Замок» (1921—1922) — залишилися різною мірою незавершеними і побачили світ уже після смерті автора та всупереч його останній волі. : Кафка недвозначно заповідав знищити все, що їм написано своєму другові Максу Броду.